Холодні далекі зірки тануть у темній воді лісових озер, сонце, що котиться тропою богів за чорніючі пагорби, вітер, що пестить неслухняну гриву польових трав - все зберігає мовчання, наче відчуває близьку загибель.
Туман укутає ліси в передранкові сутінки, підніматиметься над мовчазною водою до верховіття дерев.
Роси блищатимуть на лугах в останній раз, зустрічаючи схід сонця.
